|
Пiсля зруйнування у
1775 р.Катериною Великою
Сечi частина запорiзьких козакiв, особливо тiх, хто
не мав майна, втекли до Туреччини.Турецька влада эаселила їх за Дунаєм.
Такiх козакiв нараховувалось бiля 5000.
З 1783 р. князь Потьомкiн формує “Вiйско вiрних чорноморських козакiв”,
викликая i тих козакiв,
хто жив за Дунаєм.
Туга за батькiвщиною,
та момент повернення на
рiдну землю вiдображенi
в оперi С.С. Гулака-
Артемовського (1813 -
1873 рр )
” Запорожець за Дунаєм”,
яку вiн написав у 1863 р. Скульптурна група
вiдображае головніх героїв
опери : козака Карася та його жiнку Одарку.
|
Карась гуляв усю нiч, прийшов трохи п'яний. Промiж
Карасем та Одаркою проходить дужє цiкава розмова ( дует):
- Одарка: Чи це ж випив, чи це ж випив на дорогу? Чи в
дорозi, чи в дорозi вже напивсь?
- Карась: Нi, не пив, не пив, iй богу! (тихо в сторону:
От не грiх, шо й забоживсь.) Нi, не пив, iй богу! (тихо в сторону:От не
грiх,шо й забоживсь.)
- Одарка: Випив, мабуть, випив, мабуть, з добру кварту,
або випив цiлий кiвш!
- Карась: Нi, не пив, кажу без жарту, випив чарочку не
бiльш!
- Одарка: Нi, нехай же чують люди, не буду я мовчать, нi,
не буду я мовчать! Постривай же, мiй козаче, будеш,будеш пам'ятать, Будеш
тямить небораче, як то жiнку шанувать! Макогоном руки й ноги, поломаю,
будеш знать у небоги, дома як не ночувать!
- Карась: Гей, Одарко,годi, буде, перестань бо вже кричать!
- ...
|
